Рекомендації: проводити етап у межах уроку, уключати до складу домашнього завдання пізнавальні задачі, запитання; диференціювати підхід до добору матеріалу для домашнього завдання.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ УРОКУ

Психологічна мета уроку:

1) проектування розвитку учнів у межах вивчення конкретного навчального предмета й конкретного уроку;

2) облік у цільовій настанові уроку психологічної задачі вивчення теми та результатів, досягнутих у попередній роботі;

3) передбачення окремих засобів психолого-педагогічного впливу, методичних прийомів, що забезпечують розвиток учнів.

Стиль уроку

1). Визначення змісту та структури уроку відповідно до принципів розвиваючого навчання:
співвідношення навантаження на пам'ять учнів і їхнє мислення;
визначення обсягу відтворюючої та творчої діяльності учнів;
планування засвоєння навчальної інформації в готовому виді (зі слів учителя, із підручника, посібника тощо) та у процесі самостійного пошуку;
використання вчителем і учнями вимог проблемно-евристичного навчання, хто ставить проблему, хто формулює її, хто вирішує);
облік контролю, аналізу й оцінювання діяльності школярів, здійснюваних учителем, взаємна критична оцінка, самоконтроль і самоаналіз учнів;
співвідношення спонукання учнів до діяльності (коментарі, зухвалі позитивні почуття у зв'язку з виконаною роботою, установки, що стимулюють інтерес, вольові зусилля до подолання труднощів і т д.) і примуса (нагадування про оцінювання рівня навчальних досягнень, різкі зауваження, нотації і т. п.).

2). Особливості самоорганізації вчителі:
підготовленість до уроку та головне - усвідомлення психологічної мети та внутрішня готовність до її здійснення;
робоче самопочуття на початку уроку й у ході його проведення (зібраність, взаємна настроєність із темою та психологічною метою уроку, енергійність, наполегливість у здійсненні поставленої мети, оптимістичний підхід до всього, що відбувається на уроці, педагогічна спритність і ін.);
педагогічний такт (випадки, прояви);
психологічний клімат на уроці (підтримка атмосфери радісного, щирого спілкування, діловий контакт і ін.).

Організація пізнавальної діяльності учнів

1). Визначення мір для забезпечення умов продуктивної роботи мислення й уяви учнів:
планування шляхів сприйняття учнями досліджуваних об'єктів і явищ, їхнього осмислення;
використання установок у формі переконання, уселяння;
планування умов стійкої уваги та зосередженості учнів;
використання різних форм роботи для актуалізації в пам'яті учнів раніше засвоєної навчальної інформації та способі дій, необхідних для сприйняття нових (бесіда, індивідуальне опитування, вправи з повторення тощо).

2). Організація діяльності мислення й уяви учнів у процесі формування нової інформації та дій:
визначення рівня сформованості навчальних компетентностей учнів (на рівні конкретно-почуттєвих уявлень, понять, що узагальнюють образи «відкриттів», формулювання висновків);
опора на психологічні закономірності формування уявлень і понять, рівнів розуміння, створення нових образів в організації розумової діяльності й уяви учнів;
планування прийомів і форм роботи, що забезпечують активність і самостійність мислення учнів (система запитань, створення проблемних ситуацій, різні рівні проблемно-евристичного рішення задач, використання задач із відсутніми та зайвими даними, організація пошукової та дослідницької роботи учнів на уроці, створення переборних інтелектуальних утруднень у ході самостійних робіт, ускладнення завдань із метою розвитку пізнавальної самостійності учнів);
керівництво підвищенням рівня розуміння (від описового, порівняльного, пояснювального до узагальнюючому, оцінного, проблемного) та формуванням умінь міркувати та робити умозаключення;
використання різних видів творчих робіт учнів (пояснення мети роботи, умов її виконання, навчання добору та систематизації матеріалу, а також обробці результатів і оформленню роботи).

3). Закріплення результатів роботи:
формування навичок шляхом вправ,
навчання переносу раніше засвоєних умінь і навичок на нові умови роботи, попередження механічного переносу.

Організованість учнів:

1) ставлення учнів до навчання, їхня самоорганізація та рівень розумового розвитку;

2) можливі групи учнів за рівнем навченості, облік цих обставин при визначенні сполучення індивідуальної, групової та фронтальної форм роботи учнів на уроці.

Облік вікових особливостей учнів:

1) планування уроку відповідно до індивідуальних і вікових особливостей учнів;

2) проведення уроку з обліком учнів, які мають високий і низький рівень навчальних досягнень;

3) диференційований підхід до таких учнів.

Зразок схеми комплексного аналізу уроку:
готовність учителя й учнів до уроку (зовнішня);
внутрішня, психологічна готовність учнів до уроку;
організаційні дії вчителя (за необхідністю);
планування вчителем та повідомлення учням освітніх, виховних і розвиваючих задач уроку;
актуалізація знань і способів діяльності учнів;
які методи проблемного навчання використовувалися вчителем (пошукові, дослідницькі, проблемне виклад);
застосування проблемних методів у навчанні школярів;
співвідношення діяльності вчителі і діяльності учнів;
обсяг і характер самостійних робіт учнів і співвідношення репродуктивних і продуктивних самостійних робіт;
облік учителем рівнів актуального розвитку учнів і зони їхнього найближчого розвитку;
підходи до підвищення в учнів позитивної мотивації навчання;
постановка вчителем проблемних запитань, створення проблемних ситуацій, демонстрація їхнього розв'язання;
володіння вчителем способами створення проблемних ситуацій;
дотримання правил постановки навчальної проблеми;
використання підручника, співвідношення репродуктивної та частково пошукової роботи з ним;
відповідність підбора наочного приладдя вимогам проблемного навчання;
формування спеціальних і загальних навчальних умінь учнів,
наявність пізнавальних умінь учнів: формулювання проблеми, висування й обґрунтування гіпотези, аналіз шляхів доказів (спростування) гіпотези, перевірка правильності її рішення;
уміння учнів здійснювати логічні операції;
розвиток пізнавальних здібностей учнів на кожнім етапі уроку (що це доводить);
утруднення, що виникли в учнів усього класу, в окремих школярів, їхні причини та як вони були усунуті;
дотримання вимог проблемно-розвиваючого навчання до домашньої роботи учнів. Які завдання були запропоновані (на продовження дослідження, початого на уроці, рішення нової, нетипової задачі, на актуалізацію опорних знань і умінь, на застосування знань і умінь у новій ситуації, на самостійне теоретичне осмислення);
облік учителем індивідуальних особливостей, здібностей і підготовленості учнів і пропозицію диференційованих завдань;
що дав урок для розвитку в учнів волі, інтелекту, емоцій, пізнавальних інтересів, мови, пам'яті, самостійності мислення;
загальна результативність уроку.

СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ УРОКУ

Оцінка основних особистісних якостей учителя:
Знання предмета й загальна ерудиція вчителя.
Рівень педагогічної та методичної майстерності.
Культура мови, темп, дикція. Інтенсивність, образність, емоційність, загальна та специфічна грамотність.
Ступінь тактовності та демократичності взаємин з учнями.
Зовнішній вид, культура, міміка, жести.

Оцінка основних характеристик учнів на уроці:
Ступінь пізнавальної активності, творчості та самостійності.
Рівень розвитку загальних навчальних і спеціальних умінь і навичок.
Наявність і ефективність колективних (групових) форм роботи учнів на уроці.
Ступінь дисциплінованості, організованості та зацікавленості в даному навчальному предметі взагалі й в уроці зокрема.

Оцінка змісту діяльності вчителя й учнів:
Науковість, доступність і посильність досліджуваного матеріалу.
Актуальність і зв'язок із життям.
Ступінь новизни, проблемності та привабливості навчальної інформації.
Раціональність і ефективність використання часу уроку, оптимальність темпу, а також чергування та зміни видів навчальної діяльності учнів у ході уроку.
Ступінь доцільності й ефективності використання наочності та ТЗН на уроці.
Ступінь раціональності й ефективності використання методів і організаційних форм роботи.
Рівень зворотного зв'язку з всіма учнями в ході уроку.
Ефективність контролю за роботою учнів і рівень вимог, на якому проводилася оцінювання їхніх навчальних досягнень.
Ступінь естетичного впливу уроку на учнів.
Ступінь дотримання правил охорони праці та техніки безпеки вчителем і учнями в ході уроку.

Оцінка мети та результатів проведеного уроку:
Ступінь конкретності, чіткості та лаконічності формулювання мети уроку.
Реальність, доцільність, складність і одночасно досяжність поставленої мети.
Ступінь навчального впливу проведеного уроку на учнів.
Ступінь виховного впливу (що й у якому ступені сприяє вихованню учнів у ході уроку)
Ступінь впливу уроку на розвиток учнів (що й у якому ступені сприяло їхньому розвитку).

Самоаналіз уроку

Формула ефективності уроку включає дві складові частини: ретельність підготовки і творчість ведення. В основі творчої праці учителя лежить передусім уміння аналізувати власну педагогічну діяльність на уроці: встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між умовами своєї педагогічної діяльності і засобами досягнення освітніх цілей, між педагогічними впливами на учня і їх наслідками, між способом своїх дій і кінцевим результатом уроку. Це дозволяє учителеві правильно сформулювати цілі і завдання власної діяльності та діяльності учнів, чітко спланувати і передбачити результати педагогічного процесу.
Сильним, досвідченим стає той педагог, який уміє аналізувати свою працю...
В. О. Сухомлинський
Наводимо один з варіантів алгоритму системного самоаналізу уроку.
Характеристика класу. Структура міжособистих взаємин: лідери, аутсайлідерй; коло бажаного спілкування кожного учня, наявність груп, їх склад; взаємодія структур особистих взаємин і організаційної структури класу.
Недоліки біологічного розвитку учнів: дефекти зору, слуху; соматична (гр. soma — тіло) послабленість; особливості вищої нервової діяльності (надмірна загальмованість чи збудженість); патологічні відхилення.
Недоліки психічного розвитку: слабкий розвиток інтелектуальної сфери тих чи інших учнів; слабкий розвиток емоційної сфери окремих учнів; слабкий розвиток вольової сфери особистості. Розвиток психічних властивостей; відсутність пізнавального інтересу, потреб у знаннях, установки на учіння; недоліки в ставленнях особистості до себе, учителя, сім'ї, товаришів, класу.
Недоліки в підготовці учнів класу: проблеми у фактичних знаннях і уміннях; прогалини в навичках навчальної праці; дефекти у звичках і культурі поведінки.
Недоліки дидактичних і виховних впливів школи. Недоліки впливів сім'ї, ровесників, соціального середовища.
Звичайно, не обов'язково при кожному самоаналізі уроку давати таку детальну характеристику класу, в якому він проходив. Проте самоаналіз учителя завжди повинен орієнтуватися не лише на конкретний клас, а й на конкретного учня.
Зовнішні зв'язки уроку. Необхідно встановити місце і роль даного уроку в темі, що вивчається; характер зв'язку уроку з попередніми і наступними уроками.
Характеристика триєдиної цілі уроку з опорою на характеристику класу передбачає з'ясування таких питань: чого необхідно досягти в знаннях, уміннях і навичках; який
виховний вплив здійснити на учнів; які якості почати, продовжити, закінчити розвивати.
Характеристика задуму уроку (плану) спричиняє отримання відповідей на питання: що собою являє зміст навчального матеріалу, як його будуть засвоювати учні; які обрано методи навчання і форми організації навчально-пізнавальної діяльності; що з раніше вивченого необхідно повторити, актуалізувати; яку частину матеріалу учні можуть засвоїти самостійно, а яка потребує допомоги вчителя; що необхідно осмислити, а з чим лише ознайомитись; як закріпити нові знання; яким чином будуть досягнуті на уроці виховні і розвиваючі аспекти триєдиної цілі уроку.
Як був побудований урок, виходячи з його замислу?
Морфологічний аспект самоаналізу. Характеристика навчально-виховних моментів уроку (НВМ) і їх навчально-виховних завдань. Навчально-виховний момент є найменшою структуроутворюючою одиницею уроку, яка може ділитися лише в його межах. Навчально-виховний момент складається із взаємодії таких складових: завдання (навчання, розвитку, виховання) моменту , змісту навчального матеріалу (ЗМ), методів навчання (М), форм організації пізнавальної діяльності (Ф). У ході взаємодії цих компонентів утворюється результат моменту (РМ), а в ході взаємодії моментів — кінцевий результат уроку (КРУ).
Фактично навчально-виховним моментом є завдання вчителя, відповідні дії учнів, кінцевий результат. Практично урок з будь-якого предмета складається із НВМ.
При самоаналізі навчально-виховні моменти об'єднуються в етапи. З усіх НВМ виділяються ті, які найбільш позитивно чи негативно вплинули на хід уроку, формування кінцевого результату.
Структурний аспект самоаналізу. Детальний аналіз мікроструктури тих НВМ, які, на думку вчителів, найсильніше позитивно чи негативно вплинули на формування кінцевого результату уроку; аналіз відповідності завдань, змісту, методів, форм у межах цих НВМ; аналіз здійснюється через усі три аспекти завдання моменту. Якщо є час і можливість, то такому аналізу слід піддати всі навчально-виховні моменти уроку.
Функціональний аспект аналізу. На основі встановлених способів взаємодії змісту навчального матеріалу, методів навчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів визначається механізм формування кінцевого результату уроку; відповідність структури уроку триєдиній його меті, задуму, можливостям учнів класу; уточнюються, як здійснення моделі уроку, дії учителя й учнів вплинули на КРУ (найбільш вдалі і не зовсім вдалі моменти); аналізується відповідність стилю взаємин учителя й учнів успішному формуванню кінцевого результату уроку.
Аспект оцінки КРУ: оцінка якості знань, умінь і навичок, одержаних учнями на уроці; визначення розриву між триєдиною ціллю і кінцевим результатом уроку; з'ясування причин цього розриву; оцінка досягнень розвиваючого і виховного аспекту триєдиної цілі; висновки і самооцінка уроку.
Системний підхід до самоаналізу уроку формує системне бачення його у вчителя, допомогаючи цим самим краще осмислити власну роботу.
Технологічні етапи
І етап. Проективний
Мета етапу – підготовка керівника навчального закладу до відвідання уроку.
Технологічні вузли:
1. Визначення об'єкта спостереження: урок як цілісна система.
2. Постановка мети: визначення ефективності організації і проведення уроку.
3. Вибір технології спостереження та аналізу уроку: методика векторного аналізу уроку.

4. Попередження вчителя про відвідання уроку (уроків), ознайомлення з метою та методикою аналізу уроку: системний підхід до спостереження і аналізу уроку (уроків) у системі внутрішкільного контролю якості освітніх послуг.
ІІ етап. Моделюючий
Мета етапу – підготовки керівника навчального закладу до спостереження уроку.
Технологічні вузли:
1. Заповнення технологічної картки (додаток 1): дата відвідання; клас; тема уроку; мета, завдання уроку; тип уроку (керівникові навчального закладу доцільно зробити ксерокопії для практичної роботи).
2. Використання умовних позначок для фіксації дати відвідання уроку в системі внутрішкільного контролю (наприклад, ○ (1-ий урок), ● (2-ий урок), ◘ (3-ий урок), ◙ (4-ий урок), ◊ (5-ий урок) або лінії різного кольору, штрихування тощо).
3. Фіксація ефективності уроку на векторах моделі в проективному та моделюючому секторах за показниками (див. додаток 3):
1 бал – низький рівень;
2 бали – середній рівень;
3 бали – високий рівень;
4 бали – творчий рівень.
§ Проективний сектор
Функціональне призначення: орієнтований на визначення ефективності підготовки вчителя до уроку): основні домінанти системного аналізу уроку – орієнтація на розвиток школяра (вектори 1–4), процес цілеформування (вектори 5–8).
§ Моделюючий сектор
Функціональне призначення: орієнтований на визначення ефективності проведення уроку): основні домінанти системного аналізу уроку – процес цілепокладання (вектори 9–12); активізація пізнавальної діяльності (вектори 13–16).
ІІІ етап. Аналітичний
Мета етапу – підготовки керівника навчального закладу до аналізу уроку.
Технологічні вузли:
1. Самоаналіз уроку керівником на основі векторної моделі:
§ З'єднання умовних позначок суцільною лінією.
§ Сумування балів векторної моделі в проективному та моделюючому секторах.
§ Порівняльна характеристика отриманих результатів за основними домінантами системного аналізу уроку.
§ Визначення загальної кількості балів уроку.
§ Інтерпретація результатів:
до 24 балів – низький рівень;
до 40 балів – середній рівень;
до 56 балів – високий рівень;
до 64 балів – творчий рівень.
2. Самоаналіз уроку вчителем:
§ Уточнення (у разі потреби) виявлених фактів під час спостереження уроку.
§ Корекція (у разі потреби) показників ефективності уроку та кількості балів.
3. Аналіз уроку. Висновки та пропозиції.
4. Заповнення технологічної картки: кількість балів; рівень ефективності уроку.
ІІІ етап. Прогностичний
Мета етапу – підготовка керівника навчального закладу до планування методичної роботи з педагогічними кадрами на внутрішкільному рівні.
Технологічні вузли:
1. Виявлення типових утруднень педагога на основі аналізу системи уроків учителя.
2. Графічна фіксація показників ефективності уроку на основі даних технологічної картки: кількість балів (Додаток 2. Моніторинг ефективності організації і проведення уроків у системі внутрішкільного контролю).
3. Моніторингове відстеження динаміки змін, ефективності організації і проведення уроків.
4. Визначення особистісно-професійного рівня педагога.
5. Проектування і планування системи внутрішкільної методичної роботи на основі даних системного аналізу уроків учителів даної школи.